Вперше побував в поході Карпатами ще у 2007 році, будучи студентом. Відтоді й відкрилась нова книжка в моєму житті. Оскільки живу в місті Коломия, то вибиратись в Карпати для мене не було чимось недосяжним. Знайшовши однодумців серед друзів почали їздити разом практично кожного місяця на все нові й нові маршрути.Щоб стоптати більшість стежок Українських Карпат мені знадобилось 6 років. Тоді із друзями вирішили, що потрібно збільшувати свій туристський досвід і вирішили що це будуть Румунські Карпати.

Туди відправився з другом Павлом в гірський похід 3-ї категорії складності. Досвід 1-ї і 2-ї категорії вже був, адже працюючи в загальноосвітній школі керівником туристичного гуртка ходжу із учнями в походи тривалістю до 10 днів. Працювати з дітьми дуже цікаво, адже ти в поході в буквальному розумінні можеш їх «прочитати», тут вони показують своє справжнє «Я», в принципі так як і дорослі. Пізніше почав їздити в Високі Татри, займатись скелелазінням. Разом із трьома друзями піднявся на вершину Монблану. І так закрутилось. Я зрозумів, що гори це моє життя. Вони чимось схожі на наркотик, кожен раз ти чекаєш на наступний похід немов на свято. В горах повно естетичного задоволення – не думаю, що хтось не любить гарні пейзажі. Ніхто не казав, що буде легко, але ж кожен підбирає для себе маршрут і складність, якщо ви сумніваєтесь в своїх силах, то завжди зможу вам підказати та допомогти.

І врешті решт походи розширюють ваш світогляд. Завжди є можливість познайомитись із цікавими людьми. В горах ви по справжньому відчуєте смак приготованої на багатті їжі, поп’єте кришталево-чистої води, смак ви не забудете. Все пізнається в порівнянні.